Навесні 2014 року мер Слов’янська Неля Штепа підтримала бойовиків “ДНР”, які захопили місто і почали закликати до проведення “референдуму”. Уже влітку Слов’янськ вдалося звільнити, а Штепу затримати, оголосити їй підозру і відправити в СІЗО. Майже через 10 років після тих подій судовий розгляд щодо екс-мера перебуває на початковій стадії, а сама Штепа не відвідує засідання. Як таке можливо і чи буде вирок у цій гучній справі – у матеріалі видання “Новини Краматорського району“.
З чого все почалося
У квітні 2014 року банда колишнього працівника ФСБ Ігоря Гіркіна приїхала до Слов’янська Донецької області та захопила відділ міліції. Частина правоохоронців перейшла на бік російських диверсантів, а місцеві жителі почали зводити барикади. Майже одразу ж у місті з’явилися і російські пропагандисти, які висвітлювали події у прямому ефірі. Комусь вдалося зафіксувати й тодішню міську голову Нелю Штепу, вона прийшла до захопленого відділу міліції та в гучномовець називала бойовиків Гіркіна “нашими донбаськими хлопцями”.
Уже за кілька днів центральна влада України оголосила про проведення антитерористичної операції, до околиць Слов’янська наблизилися спецпризначенці з СБУ, проте в саме місто вони не зайшли.
Водночас у самому місті почали формувати “ополчення”, а Слов’янськ вирішив “очолити” В’ячеслав Пономарьов, який назвав себе “народним мером”. Він заявив, що Неля Штепа зникла, хоча згодом її почали показувати на телеканалах росіян, в одному з таких сюжетів вона звернулася до диктатора Володимира Путіна і попросила його “зайти в місто”.
Штепа також з’явилася на публічному заході, який бойовики і сепаратисти проводили 9 травня. На ньому звучали заклики до проведення “референдуму”, який відбувся вже за 2 дні в багатьох містах Донецької області.
Весь цей час на околицях міста, а зокрема в районі Семенівки, відбувалися бойові дії, але вже наприкінці червня Сили оборони України розпочали активне визволення прилеглих районів від окупантів. Згодом місто вдалося звільнити, 5 липня над мерією Слов’янська знову встановили прапор України. Через кілька днів з’явилася новина, що силові структури змогли затримати Нелю Штепу.
Кримінальна справа, підозра, СІЗО і суд
Справою майже одразу зайнялася прокуратура Харківської області, Штепі оголосили підозру за фактом посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, а за рішенням суду її відправили в СІЗО.
У жовтні 2014 року розслідування справи Штепи було завершено і їй висунули остаточну підозру вже за двома статтями Кримінального кодексу:
- ч. 3 ст. 110 (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що спричинило загибель людей);
- ч. 1 ст. 258-3 (Створення терористичної групи чи організації).
Зазначимо, що фактично їй може загрожувати довічне ув’язнення. Справу було передано до суду, а сама Штепа перебувала в СІЗО аж до 2017 року, поки її не вирішили відпустити під домашній арешт.
Примітно, що цю справу намагалися розглянути в п’яти районних судах Харкова, а саме в Жовтневому, Червонозаводському, Комінтернівському, Ленінському та Орджонікідзевському. З різних причин суддям оголошувалися відводи, а саму справу було необхідно розглядати колегією суддів, що не скрізь вдавалося зробити.
За весь цей час розгляд справи доходив до допиту свідків, вивчення доказів сторони обвинувачення, однак до винесення вироку дійти не вдавалось.
Що зараз зі справою Штепи
Після повномасштабного вторгнення РФ справу Штепи було передано до районного суду Полтави, а в самого екс-мера запобіжний захід фактично відсутній.
Останній рік Штепа не з’являється на засіданнях, суд дав доручення поліції забезпечити явку обвинуваченої, однак знайти її не вдалося, хоча адвокат запевняє – його клієнт хворіє. Суддя доручив адвокату привести Штепу на наступне засідання, яке має відбутися наприкінці березня.
Як на це реагують нардепи і прокуратура
Журналіст видання Дмитро Браславський вирішив звернутися до всіх депутатських груп і фракцій Верховної ради, описавши наявну проблеми і попросити посприяти у її вирішенні.
На звернення не відреагували лише в “Європейській солідарності”, частина груп у своїх відповідях вказала, що звертатися до будь-кого вони не планують, бо начебто в цьому можна угледіти порушення і тиск на суд. Йдеться про групи “Відновлення України”, “Платформа за життя і мир” і “Довіра”.
Решта представників Верховної ради спробували розібратися в цій проблемі. У партії “Голос” заявили, що інформацію взяли до відома і довели до членів фракції для врахування у своїй діяльності.
У фракції “Батьківщина” та партії “За майбутнє” вирішили звернутися до Офісу генпрокурора, щоб представники сторони обвинувачення розповіли про проблему зі свого боку.
Однак Офіс генпрокурора вирішив скерувати це звернення до Харківської обласної прокуратури, яка і займається цією справою. Уже у своїй відповіді харківські прокурори повідомили, що продовжують бути стороною обвинувачення у справі Штепи і жодне засідання не було відкладено через дії прокурорів. Це наштовхує на думку, що весь процес затягує саме Штепа та її захисники, хоч і законними методами.
Одним із прикладів було клопотання про виклик до суду колишнього військово-політичного керівництва України на чолі з екс-президентом Петром Порошенком. Такі клопотання суд змушений розглядати, на що йде певний час.
У фракції “Слуга Народу” відповіли, що цю проблему передали на вивчення Комітету Верховної ради з питань правоохоронної діяльності.
Що кажуть представники уряду та суду
Також у партії “За майбутнє” вирішили звернутися і до прем’єра Дениса Шмигаля, щоб він також відреагував на цю проблему. Уже він перенаправив це в Міністерство юстиції та Верховний суд.
Мін’юст у великій відповіді виклав позицію, що всі процеси регулюються законодавством, яке не дозволяє втручатися в судовий процес. Також там вказали, що судовий розгляд має бути проведений у розумні строки, а критеріями є складність справи, поведінка учасників справи та інше.
Також у Мін’юсті вказали і на дії прокурорів, які також зарегульовані законодавством, а їхні рішення чи бездіяльність можуть бути оскаржені.
У Верховному суді уточнили, що вже надали свої пропозиції та зауваження до кількох законопроектів, які можуть допомогти вирішити проблему затягування розгляду судових справ.
Один із них датований ще 2021 роком, у ньому пропонується закріпити у Кримінальному процесуальному кодексі закріпити низку положень щодо посилення покарання за неявку на засідання, а також дозволити суддям визначати перелік дій, які можна класифікувати як зловживання повноваженнями.
Також у 2023 році цим питанням перейнялося Національне агентство з питань запобігання корупції, яке також розробило законопроект, а Верховний суд вже надав свої зауваження.
Негативні наслідки затяжної справи
Наприкінці хотілося б підбити підсумок. На початку 2020 року стало відомо, що Неля Штепа зверталася до Європейського суду з прав людини зі скаргою на порушення її прав.
Йшлося про розумні терміни, які згідно з європейською практикою було порушено. У прокуратурі тоді відповіли, що причиною були регулярні зміни колегій суддів та неявки адвокатів, а також самої Штепи на засідання. ЄСПЛ частково задовольнив скаргу екс-мера Слов’янська та держава Україна була змушена виплатити їй 3600 євро.
Тепер можна перейти і до особистих міркувань, виходячи зі всієї перерахованої інформації. На даний момент розгляд справи знаходиться на підготовчому етапі, далі суд має перейти до вивчення доказів сторони обвинувачення, допиту свідків, потім сторона захисту також зможе надати свої докази та заявити про виклик до суду своїх свідків. Останнім етапом стануть судові дебати та сам вирок.
Важливо наголосити, що у справах, які розглядаються так довго, є одна проблема зі свідками. Люди банально можуть виїхати з країни або померти, відповідно прокуратура втрачає свої “козирі”. Незважаючи на рішення суду першої інстанції, чи то виправдувальний чи обвинувальний вирок, одна зі сторін оскаржуватиме рішення. І невідомо, як вирішить апеляція – відправити справу на повторний розгляд чи ні. Також існує третя інстанція, а саме касація, яка розглядається у Верховному суді. З урахуванням завантаженості судів, засідання переносяться на місяці вперед, а отже сама справа може розглядатися не один рік.
Варто подивитися на це і з правової точки зору, адже фактично Неля Штепа перебуває у статусі обвинуваченої, а отже, юридично її вина у діях 2014 року не доведена. Що відповідно дозволило їй балотуватися на посаду мера Слов’янська у 2020 році та посісти третє місце.
За підсумком вона стала депутатом Слов’янської міської ради і навіть відвідувала її засідання, проте згодом міськраду розпустили та створили військово-цивільну адміністрацію, свій депутатський статус Штепа втратила.
Непокаране зло
Неля Штепа є не єдиним колишнім мером, яким зацікавилися правоохоронці за аналогічні дії. Подібна доля спіткала і колишнього градоначальника Торецька на Донеччині, хоч їм і зайнялися вже у 2016 році, проте вироку у його справі також немає. Його планували обміняти, в останній момент він відмовився і, перебуваючи не під вартою, втік. На даний момент він перебуває в розшуку, а судовий розгляд припинено.
Але що б ми одержали від вироку у справі Штепи? З практичної точки зору її майно могли б конфіскувати, виставити на продаж, а вже отримані кошти витратити на потреби, які держава визначила б пріоритетними.
З юридичної точки зору вирок був би важливим для завершення логічного ланцюжка “злочин-покарання”. Адже якщо немає відповідального – винні всі або не винен ніхто. Сотні, якщо не тисячі постраждалих від дій конкретної людини могли б розраховувати на справедливість.
І головним пунктом у цих роздумах стане термін, який називається “непокаране зло”. Війна розпочалася у 2014 році, а низка українських громадян цьому сприяла. Державі необхідно було покарати їх і показати приклад іншим, що так робити не можна, бо буде відповідальність. Однак система з цим не впоралася, а можливо, і не хотіла справлятися.
І зараз не ясно, чи зможе вона впоратися, чи далі буксуватиме, а може навіть стоятиме на місці. Посилання на авторський Telegram-канал журналіста Дмитра Браславського.