Як краматорчанин без паспорта опинився сам на сам зі своїми проблемами у Львові, або як пустують модульні містечка

Краматорчанин без обох ніг опинився сам на сам зі своєю бідою як вимушений переселенець у Львові.

Сергій Тарабаров, 1958 року народження, вимушений переселенець із Краматорська, проживає в одному з модульних містечок у Львові. Попри важкий стан — чоловік втратив обидві ноги — він залишився самотнім у своїй біді. Про це повідомляють «Новини Краматорського району».

Будемо вдячні саме Вам, якщо підпишитесь на телеграм-канал «Новини Краматорського району» за посиланням ТУТ.

На початку серпня журналісти нашого видання дізналися, що значна кількість модульних будинків у Львові, призначених для вимушених переселенців, тривалий час залишаються у «законсервованому» стані. Це викликає подив, адже багато переселенців з різних регіонів України стикаються з браком житла.

Щоб прояснити ситуацію, журналістка видання та його редактор надіслали інформаційні запити на адресу львівського міського голови Андрія Садового. Відповіді не надходило протягом кількох місяців. У листопаді, через відсутність реакції від адміністрації, редакція звернулася зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, щоб зрушити питання з місця та привернути увагу до проблеми.

Львівська міська рада відповіла на запит про модульні містечка для переселенців

Реакція на запит щодо використання модульних містечок не змусила себе довго чекати. Редакція отримала відповідь від Львівської міської ради, а саме від Центру соціальної підтримки осіб із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та внутрішньо переміщених осіб. Лист підписаний директором центру Володимиром Головатим.

У відповіді зазначено, що територія на вул. Стрийській, 15, у межах Стрийського парку була визнана придатною для встановлення тимчасових споруд, призначених для проживання внутрішньо переміщених осіб.

«Природоохоронній рекреаційній установі парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» безоплатно передано рухоме майно згідно з додатком 2 до ухвали Львівської міської ради. Зокрема:

Контейнери МВ20 — 89 шт.;

Контейнери для медичної сестри, зберігання та адміністрації МВ20 — 3 шт.;

Санітарні контейнери MS20-03 — 11 шт.;

Санітарні контейнери MS20-03/PL — 5 шт.;

Контейнер-холодильник — 1 шт.;

Збірна їдальня (14 контейнерів + 1 санітарний контейнер) — 1 шт.», — йдеться у відповіді.

У Львові модульне містечко для переселенців функціонує з квітня 2022 року

Пан Володимир Головатий, директор Центру соціальної підтримки, повідомив, що у квітні 2022 року на території Стрийського парку було встановлено модульне містечко для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Монтаж містечка виконували власними силами, без залучення підрядних організацій.

Для облаштування містечка були закуплені необхідні матеріали:

Плита водостійка OSB-3 (2,51,2512 мм) — 10 шт. на суму 10 682,10 грн;

Металеві пластини — 250 шт. на суму 11 250,00 грн.

Для забезпечення життєдіяльності містечка було укладено договори на електропостачання, водопостачання та водовідведення. Робітники Стрийського парку регулярно обслуговують територію, забезпечуючи її чистоту.

Витрати на утримання модульного містечка:

2022 рік: на оплату за водопостачання, водовідведення, електроенергію та вивезення твердих побутових відходів коштів не витрачали.

2023 рік:

Водопостачання та водовідведення — 36 729,40 грн;

Електроенергія — 221 380,32 грн;

Вивезення ТПВ — 15 237,27 грн.

2024 рік (станом на поточний момент):

Водопостачання та водовідведення — 26 259,53 грн;

Електроенергія — 51 278,16 грн.

Модульне містечко у Стрийському парку: законсервоване, але фінансування триває

Очевидці стверджують, що модульне містечко у Стрийському парку не функціонує щонайменше з 2022 року. Однак, згідно з офіційною відповіддю директора Центру соціальної підтримки Володимира Головатого, кошти за 2023 та 2024 роки продовжують надходити на рахунки підприємств, що надають послуги з електропостачання та вивезення побутових відходів. У своїй відповіді пан Головатий також підтвердив цей факт, однак не уточнив, у якому році було здійснено об’єднання кількох модульних містечок в одне.

За словами Головатого, на початку у Львові діяли три модульні містечка, розташовані в різних районах міста. У січні 2023 року запрацювало четверте містечко, найбільше серед усіх, яке облаштували на Сихові, поблизу містечка для переселенців «Маріяполіс». Це стало можливим завдяки співпраці Міністерства розвитку громад і територій України, польського уряду та Фундації Міжнародної Солідарності.

«Модулі у новому містечку були краще пристосовані для проживання в зимовий період, тому мешканців інших трьох містечок переселили саме сюди. Натомість тимчасове житло у Стрийському парку, на вул. Пулюя та «Маріяполіс» було законсервовано», — зазначив пан Головатий.

Також він додав, що всі комунікації законсервованих модульних містечок утеплені для функціонування в холодну пору року. У разі потреби ці містечка зможуть знову прийняти переселенців. Кожен модуль обладнаний електричними конвекторами для обігріву та іншими базовими зручностями.

Попри тимчасову консервацію, витрати на обслуговування інфраструктури продовжують здійснюватися. Залишається відкритим питання прозорості використання коштів на комунальні послуги для неактивних модульних містечок та і взагалі, чому при чималій кількості переселенців зареєстрованих у Львові модульні будинки продовжують знаходитися в «законсервованому» стані просто неба?  

Модульне містечко у Львові: життя вимушених переселенців без підтримки Центру соціальної підтримки

Ми змушені спростувати заяву директора Центру соціальної підтримки Володимира Головатого про те, що його організація надає допомогу мешканцям модульних містечок у Львові.

У своїй відповіді пан Головатий зазначив, що основним завданням Центру є забезпечення осіб з числа дітей-сиріт, внутрішньо переміщених осіб і тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах, необхідними соціальними послугами. Йшлося також про сприяння соціальній інтеграції та реінтеграції таких осіб.

Однак, поки редакція кілька місяців очікувала відповідь на інформаційний запит, нам вдалося з’ясувати, що реальна ситуація далека від офіційної позиції. Один із мешканців модульного містечка — Сергій Тарабаров, переселенець з Краматорська, який внаслідок життєвих обставин втратив обидві ноги, — опинився сам на сам зі своїми проблемами.

Життя в модульних містечках: умови, що викликають занепокоєння

Атмосфера життя у львівських модульних містечках викликає серйозне занепокоєння, особливо щодо умов проживання людей з обмеженими можливостями. Це питання до коменданта містечка та правоохоронних органів, однак редакція свідомо утримується від розкриття деяких деталей через їхню делікатність.

Відомо, що Сергій Тарабаров, переселенець із Краматорська, який втратив обидві ноги, змушений жити в неприйнятних умовах. Через обставини йому доводиться спати не в своїй кімнаті, а в коридорі модульного будинку чи навіть у приміщенні умивальника.

Окрім фізичних труднощів, пан Сергій зіткнувся з бюрократичними проблемами. Він залишився без паспорта. У минулому, коли стан здоров’я дозволяв, Сергій працював на різних підприємствах у Краматорську, таких як «Донмашбуд», «Металургбуд» і КЗЖБК. Тоді він зосереджувався на забезпеченні себе та своєї родини, не задумуючись про оформлення нового документа.

Проблеми без документів: безправність і виживання переселенця у модульному містечку

Чи варто говорити про те, що відсутність документів позбавляє людину можливості отримувати гарантовані державою виплати по інвалідності або як внутрішньо переміщеній особі? Про доступ до медичного забезпечення в такій ситуації вже й мови немає.

За інформацією очевидців, Сергій Тарабаров, переселенець із Краматорська, намагався самостійно вирішити проблему відсутності паспорта. Він звернувся до Львівської міської ради з проханням допомогти у відновленні документа. Проте, за його словами, там йому запропонували знайти десятки тисяч гривень, яких у чоловіка, безумовно, немає.

Час минає, але проблема не вирішується, а Сергій, через брак уваги з боку відповідальних органів і фінансових можливостей, змушений вести жалюгідне існування. Відсутність документів фактично відрізає його від будь-яких соціальних гарантій і медичних послуг, залишаючи напризволяще в умовах, які складно назвати людськими.

Редакція звертається до компетентних органів із закликом звернути увагу на ситуацію Сергія Тарабарова та забезпечити йому доступ до базових прав, гарантованих законодавством України.

Редакція продовжить стежити за ситуацією і добиватися відповіді на запитання, як саме витрачаються кошти, призначені для соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб, і чому окремі люди, такі як Сергій Тарабаров, залишаються поза увагою.