Один із доказів того, що росіяни свідомо та цілеспрямовано б’ють по житлових кварталах Краматорська, розуміючи, що там перебувають жінки та діти.
10-річний Тимур Григоренко був убитий російським ударом авіабомби по житловому будинку у Краматорську. Удар був навмисно скорегований саме на багатоповерхівку з мирними людьми. Про це повідомляють «Новини Краматорського району».
Будемо вдячні саме вам, якщо підпишетеся на наш Telegram-канал «Новини Краматорського району» за посиланням ТУТ. Також, за бажання, ви можете підтримати нас фінансово за посиланням ТУТ. Обов’язково зазначте призначення платежу як «Благодійність». Будь-який внесок – 1, 2, 5 чи 10 – є цінною підтримкою для нас.
22 липня 2025 року о 4:40 російські терористи скинули авіабомбу «ФАБ-250» з модулем УМПК на житлову багатоповерхівку у місті Краматорськ Донецької області.
«ФАБ-250» — це 250-кілограмова бомба загального призначення з осколково-фугасною бойовою частиною, радіус ураження якої становить близько 120 метрів. Її скидають із літаків. На такі бомби росіяни встановлюють УМПК — універсальний модуль планерування і корекції, який перетворює вільнопадаючу бомбу у керований боєприпас, значно збільшуючи дальність польоту. Модуль спрямовує бомбу на заздалегідь визначені координати завдяки інерціальній системі з коригуванням по супутниковому сигналу GPS.
Цей удар не був помилкою — росіяни свідомо і цілеспрямовано атакували житловий квартал, добре розуміючи, що там мирні люди: жінки, діти, пенсіонери, які о 4-й ранку спали у своїх домівках.
Як повідомив ліцей №293 Деснянського району міста Києва:
«Тимур навчався у 4-Д класі, був внутрішньо переміщеною особою з Краматорська. Літні канікули проводив у рідному для серця місті, мріяв, радів, будував плани. У вересні мав піти у п’ятий клас ліцею. Це була щира, жвава, допитлива дитина, яку любили однокласники і вчителі. Війна забрала ще одне дитяче життя, ще одну мрію, ще одне майбутнє. Але пам’ять про Тимура житиме вічно у стінах нашого ліцею, у серцях учителів, працівників, друзів та однокласників. Ми співчуваємо родині Тимура та розділяємо цей невимовний біль».