Ситуацію із зачиненими укриттями в Краматорську досліджувала кореспондентка видання «Новини Краматорського району».
Минулої суботи в соціальних мережах з’явилася інформація про те, що під час повітряної тривоги бомбосховище в будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 3 було зачинено. Ці публікації поширювали люди, які перебувають за 1000 км від міста, що викликало певні сумніви.
Зацікавившись цим, наша кореспондентка вирушила на місце і звернулася за коментарями до представників підрядної організації, що займалася ремонтом укриття, а також до замовника робіт — Управління цивільного захисту населення Краматорської міської ради.
Підрядник і замовник запевнили кореспондентку, що ремонт укриття було завершено лише в п’ятницю. Представник підрядної організації розповів: «У п’ятницю ми завершили ремонт бомбосховища, а в суботу всередині нікого не було. Перш ніж щоб запрацював об’єкт, має прийти технічний нагляд, щоб перевірити обсяг виконаних робіт та використані матеріали. Після цього ключі від бомбосховища будуть передані одному з мешканців будинку, який відповідатиме за його відкриття».
Представник Управління цивільного захисту населення продемонстрував, що в укритті є три виходи, один з яких аварійний. Укриття оснащене зарядними пристроями для телефонів (за наявності електрики), вбиральнею та розкладними лавками, на яких можна відпочити під час тривалої тривоги. У разі перебоїв зі світлом мешканці можуть заряджати гаджети в «Пунктах незламності», адреси яких були повідомлені кожному жителю.
Звісно, люди, які покинули місто, не можуть знати, що це укриття є в переліку 27 підвальних приміщень, які місто ремонтує цього року.
«До осені ми матимемо 95 укриттів у підвалах, де за радянських часів були бомбосховища 5-го класу безпеки. Таких сховищ у місті було близько 100», — уточнюють власні джерела в Краматорській міській раді.
Сергій Кукочка, начальник Управління цивільного захисту населення Краматорської міської ради, додає, що решту 5 укриттів ремонтувати недоцільно з різних причин:
мешканці переобладнали льохи;
жителі забруднили та змінили мережі настільки, що ремонт потребуватиме мільйонних витрат;
якщо в пішій доступності (100-300 м) є інше підвальне укриття, немає сенсу робити ще одне поруч.
Кореспондентка звернула увагу на те, що укриття зовсім не пристосоване для маломобільних груп населення. Наприклад, людина на інвалідному візку не зможе туди спуститися через дуже крутий спуск. Це питання вона переадресувала замовнику робіт — Управлінню цивільного захисту населення.
На думку співрозмовника, реалізація проєкту з доступності є надзвичайно складною.
«Щоб забезпечити доступність, потрібні величезні ресурси. І за часів СРСР про це не думали. Якщо, не дай Бог, ці підвали доведеться використовувати за призначенням, то людей з інвалідністю будуть евакуювати одразу. У нашій громаді зараз близько 1200 осіб з інвалідністю 1-2 групи, з яких близько 200 лежачих», — зазначив співрозмовник.