Олександр, під псевдонімом «Санчо», воює на Лиманському напрямку в складі вінницького підрозділу Нацгвардії.
Його розповідь відображає події, які відбулися під час штурму позиції «спеціалістами».
Чоловік розповідає про штурм позиції, який робили «специ». Саме їх, поранених та загиблих, російські окупанти евакуйовували. Звичайних піхотинців, зазвичай кидали помирати, а загиблих не забирали. Історію чоловіка опублікували в Західне ОТО НГУ
Він згадує, що на початку їх приїзду на Лиманський напрямок ситуація була спокійною. Проте з часом обстановка змінилася. Під час чергування їм повідомили про наближення «дискотеки», тобто інтенсивних обстрілів з боку російських окупантів.
Бійці сподівалися на короткочасні обстріли, але окупанти гатили на їх позиції протягом усього дня. З початкового використання мінометів, обстріл перейшов до ствольної артилерії, потім до дії танків і ракет.
Після періоду інтенсивних обстрілів обстановка ненадовго заспокоїлася, але наступного дня все повторилося. З’явилося повідомлення про присутність ворожої позиції поруч. Було важко: двох командирів відділення поранило, одному зламали руку, іншому прострелили.
В момент наступу ворога «спеціалісти», які були досвідченими бійцями, працювали на позиції. Вони змогли грамотно діяти навіть при інтенсивних обстрілах. Олександр підкреслює, що їм вдалося виконати вказівку від командування, незважаючи на небезпеку.
Кінцевим результатом було виконання завдання: ворог втратив багато людей, проте їх вдалося евакуювати. Є свідчення про те, що спеціально навчені російські бійці-штурмовики намагалися не залишати своїх поранених на полі бою.
Після бою Олександр помітив в своїй касці невеликий отвір від уламка снаряда, який за два сантиметри обійшов його потилицю. Він закінчує свою розповідь визнанням, що якби не ця каска, він не міг би розмовляти з нами сьогодні.