Антидроновий або будь-який інший захист доріг (навіть мінімальний — укриття, екрани, сітки, системи виявлення БПЛА тощо) — не входить до компетенції або планів роботи влади Донеччини.
Поки військові на передовій звітують про знищення ворожих дронів, а Збройні сили України обладнують «антидроновим» захистом позиції та об’єкти поблизу лінії фронту, за кілька десятків кілометрів у тилу панує тиша. Не бойова — а бюрократична.
Будемо вдячні саме вам, якщо підпишетеся на наш Telegram-канал «Новини Краматорського району» за посиланням ТУТ. Також, за бажання, ви можете підтримати нас фінансово за посиланням ТУТ. Обов’язково зазначте призначення платежу як «Благодійність». Будь-який внесок – 1, 2, 5 чи 10 – є цінною підтримкою для нас.
На початку осені журналісти «Новин Краматорського району» звернулися із запитом до військових та обласної влади щодо облаштування антидронового захисту на стратегічних автошляхах Донеччини — зокрема на напрямках Ізюм–Слов’янськ та Слов’янськ–Барвінкове.
Відповідь з угрупування військ (сил) «Схід» надійшла швидко. Військові повідомили, що ділянка Слов’янськ—Хрестище вже обладнується антидроновим захистом, станом на 29 жовтня — готовність 80%. Але далі — межа відповідальності. Ділянка Слов’янськ—Барвінкове, мовляв, розташована понад 25 км від лінії бойового зіткнення, тому має облаштовуватись силами обласних військових адміністрацій відповідно до Директиви Головнокомандувача ЗСУ №23571 від 25.09.2025 року.
Логіка військових зрозуміла: ближче до фронту — зона відповідальності оборони, далі — територія, де має діяти цивільна влада.
Однак саме тут і починається найцікавіше.
Відповідь Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької ОВА фактично знімає будь-яку відповідальність за реалізацію цієї директиви. У документі чорним по білому:
«ДСТУ 8747:2025 «Автомобільні дороги загального користування. Види та переліки робіт з ремонтувань та експлуатаційного утримування» не передбачено виконання робіт з улаштування антидронового захисту на автомобільних дорогах».
І фінальна крапка:
«Департамент не володіє запитуваною інформацією і не зобов’язаний відповідно до його компетенції нею володіти».
Інакше кажучи, антидроновий захист поза фронтовою зоною — це «нічия» справа. Військові не можуть, бо далі тил; цивільні не хочуть, бо цього немає в ДСТУ.
Між директивою і реальністю
Директива Головнокомандувача ЗСУ має юридичну силу у військовій сфері, але не автоматично поширюється на цивільну інфраструктуру. Для цього потрібні або відповідні рішення обласних військових адміністрацій, або зміни до нормативної бази.
Поки цього не зроблено, жодна служба автомобільних доріг чи департамент облдержадміністрації не має законних підстав виділяти кошти чи планувати «антидронові» конструкції вздовж доріг.
І саме ця прогалина — найнебезпечніша. Бо навіть тилові маршрути, якими рухаються військові, волонтери, гуманітарна допомога чи евакуаційний транспорт, лишаються відкритими цілями для ворожих FPV-дронів.
Вакуум відповідальності
| Рівень | Хто відповідає | Поточний стан |
| ЗСУ (угрупування “Схід”) | Обладнує ділянку поблизу фронту | 80% готовності |
| ОВА (Донецька) | Відмовляється реалізовувати директиву, посилаючись на відсутність норми в ДСТУ | Не діє |
| Результат | Відсутня координація дій між військовими та цивільними структурами | Беззахисні тилові дороги |
Не війна, а бюрократія
Ми стикаємося з типовою ситуацією, коли військові ухвалюють рішення на випередження, а цивільна система ще живе в довоєнних стандартах. В умовах, коли дрони — це нова реальність, будівельні норми досі не враховують потреби воєнного часу.
«ДСТУ не передбачає» — звучить, як вирок. Бо поки документи не оновлені, жодна установа не зробить жодного кроку, навіть якщо мова йде про безпеку людей.
Потрібен не стандарт — а рішення
Очевидно, що без оновлення державних будівельних стандартів і створення окремого механізму реалізації директиви №23571 у регіонах, питання антидронового захисту залишиться лише на папері.
Бо там, де немає політичної волі і нормативного закріплення, там завжди буде зручна відповідь: «Ми не зобов’язані цим займатись.»
А ворог не чекає змін у ДСТУ. Він уже використовує дрони не лише на полі бою, а й уздовж доріг, якими рухається життя прифронтових міст.
Висновок
Антидроновий захист доріг — це не лише технічне, а й політичне питання. Поки чиновники сперечаються про стандарти, водії і волонтери продовжують їздити дорогами без елементарного прикриття.
І це — не просто бюрократичний вакуум. Це реальна загроза безпеці людей.