До редакції сайту Новини Краматорського району звернулися вимушено переміщені особи з Донецької області, які зараз проживають на Тернопільщині.
Як розповідають наші читачі, які проживають в гуртожитку у місті Тернополі з 2022 року. На Тернопільщину вони були евакуйовані за сприянням місцевих ОВА.
Переселенка Олена (ім’я змінено на прохання читачки) просить спростувати інформацію наведену у Звіті, який було подано Уповноваженому Верховної Ради з прав людини, інформація яка викладена у Звіті не зовсім відповідає дійсності.
Про сусіда-колаборанта, чому переселенці пишуть заяви до правоохоронних органів, про умови проживання ВПО, і чому адміністрація відмовляється поселити в гуртожитку родичів переселенців. Детальніше читайте в матеріалі – Новин Краматорського району.
Чому адміністрація відмовляється поселити в гуртожитку родичів переселенців
Жінка поділилася з нашою журналісткою. Олена евакуювалася з Донецької області у 2022 році, де в неї залишалася мама. Можливості евакуюватися разом не було, оскільки Олена та її мама проживали в різних населених пунктах, а евакуація кожного міста відбувалася через загострення ситуації. Так Олена виїхала ще в березні, а її маму евакуювали волонтери, і мама Олени опинилася за кордоном.
В Олени від цієї історії починає плакати.
“Я переїхала до гуртожитку, нас в кімнаті проживає троє. Сусідня кімната забита якимось мотлохом, я просила адміністрацію її звільнити бо треба забрати маму, вона чекає. Мені відповідали : “міст не має”. Однак на кожному поверсі, де живуть переселенці вільні 1-2 кімнати, і вільні вони до сих пір, як зв’ясувалося зі Звіту. Адміністрація кімнату так і не виділила. Причину свого вчинку вони не пояснюють. Зате поселити колаборантів це чогось для них нормально”.
Згодом Олені повідомили, що її мама померла за кордоном.
“Мама так і не дочекалася, що я її заберу, мені про смерть повідомили вже після похорону. Маму поховали за кордоном…”
Олена долала, що вже майже рік часу вона не може отримати документи про смерть матері.
Також жінка розповідає, що адміністрація гуртожитку створює такі умови, аби переселенці, самі виїхали з гуртожитку.
“Тобто не треба казати: “не подобається, то чого тут живете?” У більшості переселенців вибору просто немає де жити. Я з Донецької області місто та квартира повністю зруйновані, де мені йти, фінансовий дохід закриває самі мінімальні потреби. Треба створювати нормальні умови та вміти йти на компроміс”.
Умови для проживання ВПО
“В першу чергу обурює те що адміністрація гуртожитку виставила так, що меблі та побутова техніка, яка надана благодійними організаціями була в гуртожитку на момент заселення переселенців, хоча насправді це не так. Це далеко не так. Мені з сім’єю взагалі надали порожню кімнату, меблі та техніку ми купляли самостійно. В гуртожитку на секціях навіть не було Wi-fi, це все довелося робити самостійно, купляти роутер і проводити Інтернет, бо це треба було для роботи. А це на хвилинку студентський гуртожиток”, – розповідає Олена.
Це приклад житлових кімнат
З нашою журналісткою переселенці поділилися, тим у загальній душовій спочатку був зламаний бойлер, який відповідно адміністрація гуртожитку не хотіла ремонтувати.
Згодом через численні звернення до органів місцевого самоврядування та благодійних організацій ВПО отримали необхідну побутову техніку для першочергових потреб. За їх словами у гуртожитку не було машинок пральних, холодильників, чайників, електропічок теж не було. Писалися заяви в міську раду та благодійні фонди.
“Ми зіткнулися з іншою проблемою, адміністрації гуртожитку відмовилася брати побутову техніку на баланс. Зверталися навіть у Мінреінтеграції з даного приводу, і через три місяці ми все-таки отримали цю багатостраждальну техніку. Стосовно душової на першому поверсі, так там час від часу не бувало змішувачів, його теж купляли самостійно. Даною душовою користуються і студенти, і персонал гуртожитку теж. Водонагрівачі надані благодійними організаціями. Металопластикові вікна теж вставляли благодійні організації”.
Нашій журналісткі жінка пояснила, що у Звіті вказано інформацію, що на кожній секції, де живуть переселенці встановлені пральні машинки, проте вони там були не завжди. Цього всього ініціативні переселенці добивалися самостійно.
Це начебто зроблений ремонт на 5 поверсі, де ніхто не живе.
“Добре, коли людина знає куди звертатися і кому писати заяву. Унас більшість переселенців це пенсіонери, вони не знають до кого звертатися з данами питаннями. Пральні машинки на кожній секції з’явилися завдяки переселенцям і лише у поточному році. Була одна загальна машинка надана БФ на першому поверсі, яку вже ремонтували теж переселенці, хоча нею користувалися і працівники гуртожитку, і студенти теж. Через навантаження манишка зламалася”.
Гарячої води та душових на секціях, де живуть ВПО не було зовсім
Зі слів Олени, душових на секціях та гарячої води з моменту поселення ВПО не було. Гаряча вода з’явилася у січні 2024 року.
“Ми проживаємо в гуртожитку з 2022 року. І на той час завдяки БФ гаряча вода з’явилася, але на першому поверсі у загальній душовій. Якою користувалися всі, й персонал гуртожитку. ”.
Щодо комунікації з заступницею з навчально-виховної роботи Білик І.З. Олена пояснює, дозвонитися до неї нереально людина просто не відповідає на телефонні дзвінки. При особистій зустрічі людина просто тікає.
У п’ятницю, 16 липня у присутності нашої журналістки, було здійснено телефонний дзвінок Білик І.З. вона не взяла слухавку.
Чому переселенці пишуть заяви до правоохоронних органів
Зі слів Олени переселенці іноді звертаються до правоохоронних органів, аби ті перевірили,чи вся гуманітарка доходить до ВПО.
Про сусіда-колаборанта
Як розповідає Олена конфлікти виникають, бо у гуртожитку живе коллаборант. Чоловік евакуювався до Тернополя разом зі своєї матір’ю вони родом з Селідове. Вони мають проросійські настрої, ділиться переселенка. У лютому минулого року чоловіка було притягнуто за визнання російської агресії Тернопільським міськрайонним судом.
За її словами, ця ситуація нікому не подобається, чому людина, яка визнає окупацію Донецька та Криму переховується на Заході.