Краматорськ, Костянтинівка та Добропілля у 2025 році та інші міста Донеччини перетворилися на суцільні притони.
У той час як артобстріли, евакуації та глибоке виснаження стали звичною буденністю прифронтового життя, інше — менш помітне, але не менш загрозливе явище — підриває соціальний лад у містах Краматорського району та загалом Донецької області. Йдеться про проституцію. Відкриту, цинічну, нерідко під прикриттям чиновників, правоохоронців та криміналітету.
Будемо вдячні саме вам, якщо підпишетеся на наш Telegram-канал «Новини Краматорського району» за посиланням ТУТ. Також, за бажання, ви можете підтримати нас фінансово за посиланням ТУТ. Обов’язково зазначте призначення платежу як «Благодійність». Будь-який внесок – 1, 2, 5 чи 10 – є цінною підтримкою для нас.
Редакція «Новин Краматорського району» отримала численні повідомлення про те, що в Краматорську, Костянтинівці та Добропіллі систематично функціонують так звані «масажні салони», кафе та орендовані квартири, де жінки надають платні сексуальні послуги — здебільшого військовослужбовцям. Водночас клієнтами є не лише військові, а й працівники поліції, прокуратури, СБУ, розвідки та інших державних структур.
За словами місцевих мешканців, саме у Костянтинівці розташовані «найдорожчі» повії. Вважається, що цей бізнес існує під патронатом тих, хто мав би його викривати — правоохоронних органів.
Звідки береться ця проблема?
У прифронтовому місті проституція — це не просто «розпуста». Це соціальний симптом і наслідок:
- воєнного стресу, який військові змушені переживати самотужки;
- відсутності ефективного контролю за правоохоронними структурами та місцевими органами влади;
- критичної нестачі соціальної підтримки для вразливих жінок;
- безкарності організаторів та замовчування з боку офіційних структур.
І водночас влада не говорить про це відкрито, хоча проблема вже стала очевидною: вулиці з незрозумілим рухом автівок без номерів, підозрілі заклади, конфлікти у під’їздах і житлових масивах, зростаюча тривога серед населення.
Хто виграє — і хто програє?
Виграють:
- Організатори борделів — отримують надприбутки, ділячись прибутками з покровителями.
- Правоохоронці — за свідченнями очевидців, не тільки не протидіють, а й попереджають про можливі перевірки, отримуючи за це «відкати».
- Місцева та обласна влада — здебільшого мовчать або роблять вигляд, що нічого не помічає.
Програють:
- Жінки — часто приїжджають з інших регіонів у пошуках заробітку, часто не мають вибору. Деяких примушують до «роботи», інших — залякують або експлуатують.
- Військові — у стані хронічного нервового виснаження шукають тимчасового полегшення. Багато хто з них усвідомлює, що психологічно «зривається», але не має доступу до адекватної підтримки.
- Місцеві мешканці — живуть у моральному тиску. Їхні діти мимоволі стають свідками сцен, які не повинні спостерігати. Це підриває довіру до держави й знищує відчуття безпеки.
Що було б, якби проституції не було?
Прихильники так званої «мовчазної легалізації» твердять:
- це знижує ризик сексуального насильства;
- дозволяє «випустити пару» в умовах війни;
- це «менше зло» в умовах стресу та нестабільності.
Противники ж стверджують:
- це форма торгівлі людьми та моральне розкладання як армії, так і суспільства;
- це покриває бездіяльність соціальних служб, поліції, Міністерства оборони, Мінвету та обласних адміністрацій;
- це перетворює прифронтове місто на кримінальний анклав без майбутнього.
Що має зробити держава — і що можемо зробити ми?
- Провести об’єктивне розслідування фактів «кришування» проституції правоохоронними органами.
- Оприлюднити офіційну позицію місцевої та військової адміністрацій.
- Долучити до перевірок діяльності сумнівних закладів (масажних салонів, кафе, борделів) профільні правозахисні та антикорупційні організації.
- Ініціювати програми соціальної реінтеграції та допомоги жінкам, які постраждали від сексуальної експлуатації.
- Створити доступні канали психологічної та реабілітаційної допомоги для військових.
Редакція «Новин Краматорського району» вже звернулася до правоохоронних органів, Донецької обласної військової адміністрації, а також надіслала звернення до голови Верховної Ради України та одного з народних депутатів.
Якщо проституція має існувати — держава повинна або чітко легалізувати її (із системою ліцензій та податків), або рішуче припинити. Інакше виходить, що гроші державі не потрібні, а заборони діють тільки на папері — як, наприклад, заборона продажу алкоголю у прифронтових зонах.
Це не просто розмова про «повій» і «вояків».
Це — про наше суспільство. Про те, які цінності ми обираємо в умовах війни. Про те, що моральна руйнація не менш небезпечна, ніж руйнація фізична.
Якщо зараз ми не вийдемо з мовчазної згоди — хто відбудує це завтра?
Редакція приймає свідчення анонімно. Якщо вам відома інформація про організаторів, «кришувальників», конкретні адреси або факти експлуатації жінок — напишіть нам: [email protected]